Поляки зустріли українців у Перемишлі антиукраїнськими плакатами

Святкову ходу української національної пам'яті у Перемишлі деякі поляки демонстративно «вітали» антиукраїнськими гаслами.



Ходу українців у Перемишлі, приурочену борцям за волю України 1918-1921 років, деякі радикально налаштовані поляки зустріли на вулицях Перемишля антиукраїнськими гаслами, повідомляє кореспондент «Вголосу».
Кілька поляків тримали плакат, на якому було написано «Досить брехні, «ні» бандерівщині на польській землі».
Такий банер з'явився на початку маршу українців і був чи не єдиним негативом упродовж усього шляху понад півтори тисячі патріотів, які зібралися цієї неділі у Перемишлі для вшанування борців за волю України, що загинули у 1918-1921 роках (2000 полонених та інтернованих вояків і старшин УГА, Армії УНР).
Окрім того, ходу українців упродовж усього шляху супроводжували понад 200 поліцейських та понад півсотні автомобілів поліції. Тому жодних інцидентів упродовж маршу та після нього аж до від'їзду українських автобусів не трапилося. Хоча через штучні перепони на кордонах деякі делегації із Львівщини, що простояли на кордоні понад 7 годин, приїхали на урочистості вже після їхнього офіційного завершення, десь о пів на третю дня за українським часом. Щоправда, це не зашкодило українцям покласти квіти до могил борцям за волю України, які сто років тому віддали своє життя за незалежність нашої держави.
Як уже повідомляв «Вголос», сьогодні вранці польські прикордонники на декілька годин затримали автобуси із львівськими журналістами у Шегинях. Представники ЗМІ прямували на Свято української національної пам'яті у Перемишлі, яке традиційно відзначають українці у першу неділю після Зелених свят.
Довідка:
До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три поза казармові об'єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків.
У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених - близько 30 тисяч осіб. Брак будь-яких санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, турберкульозу та інших хвороб. Як наслідок, щодня помирало близько 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань вибрано місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. Упорядкуванням цих місць українці, долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії.
1-го листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь близько 10 тисяч осіб.
На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння. Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані, написаному на одній зі спільних могил, встановили пам'ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: «Борцям за волю України».
Щороку 1-листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями - борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводилися релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій. Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили.
У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі.
Назву «Український військовий цвинтар» встановлено 1994 році. У 2000 році цвинтар збільшено, 7 липня на його територію урочисто перепоховано останки 47 членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.

Источник