Заробітчанська мафія: як закарпатців у ЄС "кидають" на гроші

Цією статтею ми розпочинаємо серію публікацій на дуже складну та часто трагічну тему заробітчанства закарпатців, які їдуть з дому заради заробітків, а повертаються ні з чим.
Звісно, не дивина, що чимало закарпатців працюють у країнах Європи. Чоловіки переважно на будівництві, жінки – у сфері послуг або сільського господарства. Із запровадженням безвізового режиму для українців підшукати роботу стало значно простіше. Однак багато хто працює нелегально, а іноді про це навіть не здогадується. Якими можуть бути наслідки – читайте у нашому матеріалі.
До редакції Mukachevo.net звернувся 55-річний берегівчанин Василь Ю. (ім’я змінено), який розповів власну історію заробітчанства у країні Євросоюзу, а саме в Естонії, де працював разом із сином. Наразі ошуканий закарпатець вже не розраховує на якусь справедливість, але сподівається, що його розповідь допоможе іншим.
– За своє життя я змінив багато професій. Починав з простого, згодом став майстром – можу практично звести будинок з нуля, і повністю його оздобити. Але так склалися життєві обставини, вліз у борги, і потрібно було заробити значно більшу суму, ніж заробляю вдома. То й вирішив податися на заробітки за кордон.
Пропозиції не забарилися. Знайомі запропонували поїхати до Естонії, на роботи з реставрації фасадів старовинних будинків. Платити обіцяли щедро – до 2500 доларів на місяць. Я радо погодився, адже це справді була б мені робота по душі. Взяв з собою сина. За проїзд до Таллінна на мікроавтобусі заплатили на двох 160 євро і окремо за польські робочі візи (по 192 євро). Звісно, взяли ці гроші у борг. Але сподівалися, що дуже скоро повернемо.
З нами їхали такі самі прості хлопці. Виявилося, що майже всі вони є прихожанами церкви Свідків Єгови. Але це і добре з одного боку – не вживають спиртне, не палять, ідеальні працівники. Їхали через Словаччину, і згодом без проблем подолали всі кордони.
Вже у Таллінні нас зустріла жінка (яка насправді була більше схожа ззовні на чоловіка) на ім’я Юля. Як пізніше виявилось, вона сама родом з України, і мала прізвисько "Одеса-мама". А нині – громадянка Євросоюзу, яка займається пошуком будівельних бригад та працевлаштуванням. Якби ми тоді знали хто вона така, то ні на мить не залишились. Однак, на жаль, довелося дізнатися, як то кажуть, на власній шкурі.
Заселили нас у двоповерховий будиночок, де розмістили по 4 людини в кімнаті. Також Юля одразу взяла з кожного по 100 євро. Сказала, що це потрібно для виготовлення посвідчення, яке дає право на роботу. І попередила: а поки що ви - туристи. Отже, якщо десь гуляєте по місту, майте це на увазі! Тим паче, якщо поліція зупинить. Жодного слова про роботу, поки не будуть оформлені всі необхідні папери! Ну що ж робити...
Чекали ми в цьому гуртожитку тиждень. Харчувалися тим, що привезли з дому, купували хіба картоплю, готували спільно, аби виходило дешевше. Мешкало нас тут багато - близько 20 молдаван та десь 30 українців.
Юля заходила кілька разів і казала, що документи ще роблять, а роботи поки що немає - не сезон. І лише через кілька тижнів нас нарешті повезли на роботу. Але замість ремонту старовинних будинків мусили утеплювати 5-етажки. А саме обклеювали пінопластом, фарбували тощо. І все це при морозі мінус 10, що категорично не дозволяється. Але нам обіцяли платити 15 євро за квадрат - і довелося таки погодитися.
На початку Юля казала, що розрахунок буде щомісячно. На руки видавали лише 25 євро на тиждень - на харчування. Цього вистачало хіба на макарони. Добре, що хоча б добрячий шмат сала з дому привезли...
Працювали важко, щодня по 12 годин. Харчувалися погано. Я врешті-решт не зміг працювати на холоді, попросився на малярні роботи всередину приміщення. Одне гріло - що скоро розрахунок, і ми більшу частину грошей надішлемо додому, аби з боргами розрахуватися.
Слід сказати, що сам Таллінн справляє двояке враження. У центрі – чудова архітектура, рай для туристів, яких досить багато. Але достатньо лише пройти кілька сотень метрів – і починаються абсолютно совдепівські райони, сірі та одноманітні. І брудно, і сіро, і непривітно. Ці контрасти вражають. Саме там ми і працювали....
Так пройшов майже місяць, а розрахунку все не було. Спочатку Юля казала, що нібито Євросоюз вчасно не розрахувався за роботу, потрібно чекати. Що було робити? Не ми одні, з нами ще 50 чоловік. Пізніше ще дві бригади приїхали - з Мукачівщини та Ужгородщини. Також, як виявилося, з прихожан церкви свідків Єгови. А тім, хто починав вимагати грошей Юля одразу затикала рота - "ти тут ніхто, твоя справа працювати, а не патякати". Інакше погрожувала здати до поліції, адже, каже, що працюємо нелегально. Саме тоді ми і зрозуміли, що потрапили в кабалу. А наші так звані робочі посвідчення - звичайна "липа".
Але так чи інакше у важких умовах відпрацювали майже два місяці. Все ще жевріла надія, що з нами колись розрахуються. Думали, що неможливо ось так просто взяти і "кинути" майже сотню людей! Однак, виявилося, що цілком можливо. Юля всім незадоволеним казала - у мене зв’язки всюди, ти - ніхто, рот відкриєш – одразу дзвоню у міграційну службу і тебе вмить депортують. І уявіть, що дорослі чоловіки сиділи і мовчки слухали, як покірні раби.
Кількох із закарпатців справді депортували, при чому ще й відсиділи до всього цього у "каталажці". Повернули додому – без грошей і без права в’їзду на територію Євросоюзу на 5 років. Всім було зрозуміло – це помста Юлі.
Згодом я познайомився з одним місцевим, він запропонував більш підходящу роботу – працювали по внутрішнім роботам, по оздобленню помешкань. Мешкали в нього на квартирі. Він справді нас дуже виручив, і ми трохи підзаробили, аби повернути борг. Але всі наші залишилися... І, наскільки я в курсі, з жодним Юля не розрахувалася.
Цей місцевий розповів, що Юля справді має зв’язки – і в поліції, і в міграційній, всюди. Зрозуміло, що платить їм. Ми з сином були шоковані: хіба можливе таке в країні Євросоюзу? Виявляється, що цілком можливе!
Я ще кілька разів зустрічався з цією жінкою, яку і жінкою важко назвати. Ходила вона як справжній мужик – в драному тулубі, в якийсь брудній подряпаній хутряній шапці. Навіть важко уявити, що вона – ватажок кримінальної структури.
Пригадую випадок: у сина загноїлося око, потрібні були гроші на візит до лікаря. Звернувся до Юлі - вона відповіла, що дасть гроші, а це 50 євро. Однак пройшло кілька днів, і так ми цих грошей не дочекалися - лікувалися самостійно.
Коли ж у відчаї пригрозив, що звернуся до українського посольства, Юля відрізала - можеш звертатися, але ти нелегал, і повернешся додому без паспорта і без грошей. Мене також попередили: будеш багато виступати – можуть і побити, і навіть гірше..
Від редакції. Вже у Берегові Василь спробував звернутися до адвоката та наших правоохоронних органів. Однак його одразу попередили, що справа важка і результату, скоріш за все, не буде ніякого. По-перше, працював він у країні ЄС справді напівлегально (якщо взяти до уваги документи, оформлені на польську фірму). По-друге, потрібні свідки. Саме тоді і стало зрозумілим, чому набиралися робітники із церкви свідків Єгови. Вони за своїми переконаннями не можуть звертатися до органів влади, якщо мають якісь проблеми із законом. Тобто ні до поліції, ні до посольства. Ідеальні робітники. Які будуть працювати безкоштовно і мовчати. Свідчити проти рабовласництва свідки Єгови не будуть.
Наразі Василь каже, що хоче лише попередити всіх інших закарпатців, які спокушаються на легкий заробіток за кордоном. В першу чергу, працювати легально, а це тепер цілком можливо. Для цього потрібно знати які документи необхідні для працевлаштування. Не спокушатися на обіцянки. Не чекати коли "все зміниться" і гроші виплатять. Особливо бути уважними в країнах пост-СРСР, там, на жаль, досі зберігаються "традиції" совка - міцний зв’язок кримінальних структур та правоохоронних органів.
Немає сумнівів, що серед постраждалих заробітчан лише в Естонії – не одна сотня закарпатців. Адже як довідався Василь бригади заробітчан продовжують туди набирати. Здійснюють це посередники з одного села Берегівщині. І жертвами стають вже не лише свідки Єгови. Влітку цього року ошукана бригада із Закарпаття написала скаргу на діяльність цієї фірми у поліцію Таллінна. Наскільки відомо, жодної відповіді вони не отримали...
Наша редакція, у свою чергу, вирішила дізнатися більше про цю мафіозну схему. Зокрема вдалося дізнатися хто така Юля, які водяться за нею грішки на території України та Естонії, і чому досі не покарана ні вона, ні її спільники...
mukachevo Загрузка...

Источник