Світовий банк: мінімальна зарплата в Україні повинна зростати повільніше

Економіст Представництва Світового банку в Україні Анастасія Головач в інтерв’ю для dt.ua констатувала, що в 2017 році мінімально зарплата в Україні подвоїлася, а в 2018 році зросла близько на 30%. На додачу до цього і вчителі, і лікарі отримали додаткові секторальні надбавки.
“В результаті заробітна плата в держсекторі як відсоток від ВВП зросла із 9,6 у 2016 році до 11% — у 2018-му (це з урахуванням зарплат у секторі вищої освіти). Якщо порівнювати із зіставними європейськими країнами, то і 9,6% — це багато, а 11 — це дуже багато. З одного боку, на ці видатки йдуть кошти, які могли б інвестуватися в інфраструктуру, а з іншого — вони формують попит у тих секторах, які не можуть забезпечити нам сталого економічного зростання і частково є чинниками тиску на інфляцію”, - зазначила А. Головач.
Нижче - фрагмент з її інтерв’ю:
“Треба пам`ятати, якщо заробітні плати зростають за рахунок підвищення продуктивності праці, — це одна річ. А от якщо заробітна плата підвищується, а продуктивність лишається незмінною, то попит збільшується набагато швидше, ніж пропозиція встигає на нього відреагувати. Якби наші виробники мали можливість відреагувати на зростання попиту швидко, не було б жодних проблем. Але у них не було такої можливості, бо НБУ, реагуючи на інфляційні тиски, змушений був підняти облікову ставку, що зробило гроші дорогими. А якщо внутрішні виробники не змогли задовольнити зростаючий попит населення, то його задовольнятиме імпорт, що й призвело до поглиблення наших проблем із зовнішньоторговельним балансом.
Тобто якщо стимулювання внутрішнього споживання відбувається за рахунок державних видатків, то уникнути негативних наслідків практично неможливо. З одного боку, держава не має вільних коштів для інвестицій в економіку, а з іншого — вартість коштів для бізнесу також збільшуватиметься, обмежуючи і їхні інвестиції.
Тому наразі дуже важливо зупинити стрімке зростання МЗП до того моменту, поки не буде завершено основні структурні реформи в економіці. Крім того, будь-які підвищення заробітних плат і надбавок у державному секторі наразі теж небажані, оскільки зрештою вони матимуть негативні наслідки для економічного зростання. Тобто чистий економічний ефект від них буде негативним, — обмежена кількість населення виграє від збільшення своїх доходів, тоді як решта економічних агентів постраждають.
Звичайно, це непросте питання, але людям важливо пояснювати економічні наслідки стрімкого підвищення соціальних видатків у держсекторі. Тим паче, що ми не говоримо про те, що зарплати бюджетників не треба збільшувати. Ми говоримо про те, що вони мають підвищуватися відповідно до темпів зростання продуктивності праці.
Наприклад, якщо відбудеться реалізація реформи в системі охорони здоров`я, зменшиться кількість установ, оптимізується кількість персоналу, зросте якість послуг, продуктивність, то, відповідно, з`явиться можливість підвищити оплату праці в секторі. Поки цього не сталося, слід ретельно контролювати темпи збільшення заробітних плат.
Якщо на рівні первинної допомоги ми вже утворили зв`язок між продуктивністю та зростанням заробітної плати, то на інших рівнях ситуація поки що не змінилася, і з огляду на досвід інших країн така реформа потребуватиме чимало часу, щоб побачити ефект від реформування на другому і третьому рівнях, і насправді починати треба вже зараз. Відповідно, так само система має працювати і в інших секторах.
Наприклад, у сфері освіти, за нашими підрахунками, середня заробітна плата відносно середньої оплати праці людей із вищою освітою в Україні вже перевищує аналогічний показник у заможніших європейських країнах. Фактично рівень оплати праці (заробітна плата плюс усі існуючі надбавки) уже не є такою низькою, і її подальше підвищення має бути чітко прив`язане до збільшення продуктивності”.

Источник